Кульбабки на асфальті.
[Most Recent Entries]
[Calendar View]
[Friends]
Below are the 20 most recent journal entries recorded in
je_suis_la_vie's LiveJournal:
[ << Previous 20 ]
| Sunday, May 27th, 2012 | | 8:56 pm |
| | Tuesday, May 22nd, 2012 | | 10:31 pm |
Анекдот.
Приїхав до одного села партійний агітатор агітувати, щоб селяни здавали більше зерна державі. Зібрали їх до клубу, агітатор вийшов і дві години розповідав як важливо здавати більше зерна державі, про космічні кораблі у большм тєатрє, як надважливо "догнать і пєрєгнать" (якщо кажуть "догнать", то цим визнають своє відставання, але то таке - лірика...). Після агітації - загальне голосування. - Хто за те, щоб здати державі зерна позапланом? Ніхто. Агітатор у розпачі. Голова колхозу йому на вушко, - слухай, вийди-но на ґанок покури хвилин п'ять, відпочинь... За п'ять хвилин запрошує агітатора знову до клубу, - проводь ще раз голосування. - Хто за те, щоб здати державі зерна понад норму? Усі. Агітатор аж онімів від здивування... ... Увечері удома Голови, за салом зі самогоном. - Я. Я закінчив партійну школу. Я п'ять років учився агітувати, переконувати. Я навчався у кращих професорів ораторського мистецтва... і я тут за дві години жодного селянина не переконав, а ви упоралися за п'ять хвилин. Що ви їм сказали??? - Я їм розповів про нашого діда-характерника. До нього усі ходять за зіллями, порадами... ну таке ото... на ньому село й тримається, йкшо чесно... Ото як Оксана Чорнобрівка вирішила виходити заміж, то пішла до діда, та й питає, - дідуню скажіть, а яким боком мені до чоловіка потім лягати? Спиною до нього, чи лицем? Чи може на спину? - Та ти онуцю, як не лягай, а все одно відіграє. Здавалося б до чого тут "бонкі"?... This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/181266.html. Please comment there using OpenID. | | 12:08 am |
Навіяно розмовою з паном Кербасаєм у приваті... :)))
А також до цієї новини. Ага, я повірив. Ні - увірував, що негри так чітко розписали нападника, що його відразу знайшли, - аж у Дергачах. Ану ж бо, вертухайчики, давайте на біс, ще оцього пацика з жердинякою візьміть а! ;) (зручно вмощується з галушками). --- 1. Кухонними ножами здійснюєтсья більше вбивств, аніж будь-якою іншою зброєю разом взятою. 2. Кухонний ніж не є незамінним предметом. Котлету можна порізати і пластиковим ножем, а хліб - купляти вже нарізаним на скибки. 3. Особи, які не можуть обійтися беж ножів, наприклад робітники заводу, можуть скористатися стаціонарними ножами на своїх робочих місцях. 4. Діти можуть порізатися ножами. Окрім того, діти ненавмисне, за браком життєвого досвіду, можуть когось зарізати кухонним ножем. Наприклад, вночі своїх сонних батьків. 5. Мало хто зберігає ножі у зброярському сейфі. Відповідно, до ножів мають вільний доступ як п'яниці, так і психічно хворі члени сім'ї. 6. Будь-яка особа може мати приступ неконтрольованої люті. Якщо на момент такого приступу під рукою опиниться кухонний ніж, то особа може здійснити вчинок небезпечний для суспільства, а потім, опам'ятавшись, дуже про це шкодуватиме. 7. У випадку пограбування кухонний ніж не зможе слугувати засобом самооборони. Навпаки, грабіжник, побачивши, що жертва озброєна, намагатиметься убити жертву або дуже її покалічити. І навпаки, якби жертва пограбування була лише з пустими руками, то грабіжник, скоріше за все, задовольнився б кількома копняками і нецензурними висловами. 8. Щорічно у країні тисячі людей виколють собі очі внаслідок необережного поводження з кухонними ножами. 9. Наявність кухонних ножів у вільному продажу робить їх легким надбанням для злочинців. У тому числі і для наркоманів. 10. Доки ножі є у легальному та вільному продажу, співробітники міліції не можуть винести звинувачення особі, яка володіє кухонним ножем. This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/181006.html. Please comment there using OpenID. | | Wednesday, May 16th, 2012 | | 11:48 pm |
| | Thursday, May 10th, 2012 | | 11:13 am |
Дибр...
У минулому дописі я питався, що можна зробити таке, щоб багатомільйонне місто з висоти пташинного польоту виглядало так апокаліптично-порожньо? "Один наш "эховский" товарищ шел на эфир, вышел из подъезда. То есть он даже не вышел, а просто открыл дверь. И первое, что увидел – собачью морду, которая его облаяла. И омоновца, который спросил: "Вы куда?". Ответ "на работу" омоновца не устроил. "Сегодня выходной, надо сидеть дома". Человек не мог просто выйти на улицу. Поезда метро проносились мимо станций без остановок. Выходы из метро закрыты. Магазины закрыты. Кафе разгромили только потому, что поставили столики на улице. Май, тепло, выходной день. Люди сели попить кофе и поболтать. Людей похватали, столики перевернули, посуду побили. На Новом Арбате те немногие, кто как-то сумел туда физически просочиться, не могли перейти на другую сторону. Просто перейти улицу по подземному переходу. Не имело значения, где вы живете и где работаете..." ipvnews.orgА зараз - ви лишень не смійтеся, - але я знову зацитую "виродка рода людского, врага всєго чєловєчєства, прєдатєля всєх врємьон і народов, аґєнта всєх развєдок міра"(С)... ну шо поробиш, коли у його тонюній книжечці - уся історія сталінізму і усі пояснення що відбуваєтсья зараз і відбуватиметься надалі. Це об'єктивна дійсність. Нічого не поробиш. Напишіть краще. :) Отже: "Заполнилась яма с одного края почти до самого верха. Там сразу и присыпали землей. Отстрелялись. Хорошо отстрелялись. Яма только не засыпана с другой стороны. Ну это дело не трудное. Копать тяжело, завалить – не проблема. Ширманов акт составляет, дядя Вася – ведомость расхода боеприпасов. Перекованные собирают последние бушлаты и ботинки. У самых шкафов. Подписал Холованов акт. Поманил пальцем собаководов. Те знаки начальственные без подсказок понимают – с собаками к шкафам. – Эй, ребята, – Холованов перекованным, – мы сегодня четыреста четыре человечка утешили, а в плане вас четыреста семнадцать. Вас тоже ведь в план включили. Про то, что надо прятаться в шкафах, он не говорил. Сами понимать должны. Если собак спустили, так прячьтесь. А их спустили. Собакам тоже практика нужна. Быстро перекованные по шкафам попрятались. Собаки только троих изорвать успели, да и то не сильно. Оттащили собак. – Покрасовались в новых бушлатах? Ботинки новые не жмут? Снимайте, ребята. Мордами – кру-у-гом! Руки назад! В делах ваших написано, что встали на путь исправления, а на мой взгляд, горбатого могила исправит. Вой в кабинках железных, рев. Это ничего. Войте, визжите – на спецучастке свобода. Хоть мяукайте, если нравится. – Тетя Маша, у нас еще двенадцать. Пострелять не хочется? – Да ну вас, охальники, смертоубийством заниматься. Кончайте скорее и подходите водку пить." В. Суворов "Контроль". This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/180353.html. Please comment there using OpenID. Current Mood: amused | | 2:32 am |
"Матч".
Випало, нарешті, подивитися «Матч» - той самий фільм (про міфічний футбольний «матч смерті» в окупованому нацистами Києві), який то забороняли, то дозволяли, зрештою таки показують у порожніх залах. Те, що показують (дякую кінотеатру «Київ») - це добре. Якби не пустили на екрани – був би присмак заборони, який працює краще за багатомільйонну рекламу. А так є можливість побачити цей продукт на власні очі і зробити висновки. Перше, що спадає на думку після перегляду – «Матч» - це макет кінострічки в натуральну величину. Всі ознаки фільму є, а самого фільму немає. Натовпи масовки, одягненої з голочки, котрі вештаються вулицями сучасного Харкова. Пожежа і вибухи на Хрещатику, погано намальовані на комп’ютері. Розстріляні у Бабиному Яру, схожі на пародію на нудистські фотографії Спенсера Туніка. Німці і українці, перетворені на ходульних персонажів з радянських плакатів. Міна, яка розривається у бійців прямо під ногами в окопі, лишаючи всіх живими. Воротар-новобранець, котрий вгадав точку приземлення міни (?), вочевидь, переплутавши її з м’ячем. Сергій Безруков, який весь час каже «шо» - мабуть, режисер думав, що його герой, отой воротар Микола Раневич, від цього виглядатиме більш по-українськи. З Безруковим взагалі біда: його акторські здібності і так доволі скромні, а тут він нічого, окрім штампів, не показує взагалі; однак теж саме можна сказати майже про всіх виконавців головних ролей: штампи, ненатуральність, непереконливість. Бачимо на екрані не мешканців Києва 1941-1942 років, а сучасних молодих і не дуже людей, котрі не дуже розуміють, що саме роблять. Перелік провалів «Матчу» можна продовжувати. Це тим більше прикро, що режисер фільму, Андрій Малюков, свого часу зняв пригодницьку стрічку «В зоні особливої уваги» (1977 р.), котра стала справжнім радянським блокбастером. Зрозуміло, що той успіх багато в чому забезпечувався відсутністю в прокаті закордонних зразків жанру, та все одно професійність постановника була поза питанням. Важко повірити, що «Матч» зняла та ж сама людина. Зазвичай такі невдачі трапляються, коли автор ставить перед собою позахудожні завдання. Українці в «Матчі», повторюся, так само непереконливі, як і решта персонажів, з однією відмінністю: якщо українець просто кумедний веселий київський обиватель, то він хороший, якщо ж він має бодай мінімальний стосунок до патріотичного руху, то він довершений мерзотник. У митця можуть бути свої переконання. Інколи ці переконання спотворюють картину реальності. Якщо ж переконання чи певна ідеологія повністю витісняють реальність, то тоді можна сказати, що митця немає, а є лише виробник привидів та декорацій. Ще одна важлива річ для людини мистецтва – чесність, не тільки з собою, але й з глядачем. Безумовно, така чесність потребує певної сміливості. І ось у мене питання: чому режисер, який все життя знімав про війну, про військову доблесть, про хоробрих солдатів, поводиться як боягуз? Вочевидь, Малюков вважає себе чесною людиною. Але дуже легко й просто забезпечувати свою чесність за рахунок інших, наприклад – за рахунок мешканців іншої країни. Зрозуміло, чому режисер взяв за основу сюжету «матч смерті» - навіть при тому, що такого матчу не було – адже сама історія потенційно багата на яскраві характери і гострі конфлікти. Тим не менш, якщо Малюков вважає себе людиною чесною, сміливою і професійною, хай зніме щось про те, що відбувалося у Росії в ті роки. Наприклад, про Локотську республіку, котра проіснувала на території нинішніх Брянської і Орловської областей з 1941 по 1943 роки. Мала самоврядування з дозволу німців, керувалася наприкінці націонал-соціалістичною партією Росії, безвідмовно постачала окупантів всім необхідним. Євреїв там вирізали повністю у перші ж тижні, а в поліції та інших колабораціоністських формуваннях служили більш ніж 20000 людей. По-своєму помітним був нацистський поплічник і кат отаман Краснов, якому в Росії вже встановлюють пам’ятники. Або, якщо пан режисер настільки небайдужий до української теми, нехай візьме в розробку історію Олени Теліги, учасниці антифашистського некомуністичного спротиву, розстріляної гестапо в Бабиному Яру. Та й не тільки Друга світова. Є чимало інших кінематографічно ефектних військово-історичних тем. Вторгнення СРСР в Угорщину в 1956-у і в Чехословаччину у 1968 роках, бійні в Східному Берліні в 1953-у, в Тбілісі в 1956-у, в Новочеркаську в 1962-у... Суцільні сильні характери, гострі, драматичні ситуації, активна участь радянських військ. Знімай – не хочу. Що ж заважає? Невже Андрій Ігоревич дійсно кон’юнктурник і боягуз? Дмитро ДесятерикІ ще про сам матч від Карабааса. Мусимо бути вдячними кацапам за чергову тему. Так, дивись, ми і вивчимо свою справжню історію, а не написану у Кучково... This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/180083.html. Please comment there using OpenID. | | Wednesday, May 9th, 2012 | | 7:43 pm |
| | Friday, May 4th, 2012 | | 1:34 pm |
Особливості тролінгу Мормонів у літній період.
Вчора мене перехопили Мормони. Вдруге за тиждень чи коло того. Від минулого разу я вирішив почати тролити цю і подібну публіку. Говорити українською, якби це комусь по-хамськи не виглядало. - Зд'афстфуйтє мошна с вами погава'іть. - Звісно можна. Поговоріть коли хочете. Посмішки. Трохи хлопці ніяковіють. - Я вас знаю. Ви Мормони, я читав декілька статей про вашу спільноту. Тому я знаю, що ангел Мороній передав золоті сторінки Джозефу Сміту, а він вже переписав на папері і так з'явилася ця книга, яку ви тримаєте в руках. Хлопці, видно, зварьювали. - Ісвєніте, я ні панімаю ваш язик. Ето ні 'рускій? - Ні це українська. У вас з нею проблеми? Можемо англійською. Зазвичай, ці хлопці дуже неохоче переходять на англійську, але тут аж скочили. Поговорили хвилин 10-15. - О! У вас дуже добра англійська, де ви вчили? - Та то там, то сям, - відповідаю. Читаю, слухаю, пишу, говорю, читаю, слухаю, пишу, говорю. Так і навчився. :) Це як ото з ранніми християнами у П'ятидесятницю (хто не в темі, Мормони це місце з "Дій" активно приміряють на себе, що наче б їм теж Святий Дух дає мови у голову), трольнув я. - А ну, звісно, Святий Дух допомагає, але багато, тим не менш, залежить і від людини (делікатно відбив він мій тролом'ячик). - А то, - кажу, - ця абстрактна математична машина у голові здатна вивчити усе, що ви їй згодуєте, коли нема ліні, чи якого шовізінму. Це ваше прислів'я, американське? "Коли хочеш щось зробити знайдеш 1000 можливостей, коли не хочеш - знайдеш 1000 причин". Охоче погодилися. Закивали головами. Щасливі посмішки. Ну коротше. Їхня проповідь накрилася, бо проповідувати став я. Трохи історії України, трохи те, тохи се, чого харківські "гхарадскіє" (ака жлоби) зроду не розкажуть. Потім вони мене гаряче запрошували до себе, обіцяли знайти Книгу Мормонів і англійською і українською. Подякував, відмовився, потисли руки і пішли своїми дорогами у гарному настрої. Принаймні у хлопців залишиться у голові інша Україна. Українська. Ну і НЕ поважати їх ніяк не виходить. Принаймні творці "Зоряного Десанту" увічнили їх як ревносних колоністів та першовідкривачів, щоправда таких, які недооцінили арахноїдів... Але то таке - лірика... This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/179519.html. Please comment there using OpenID. | | Monday, April 30th, 2012 | | 2:36 pm |
3,03
Панове други Кербасай з Діверсеєм надихнули мене на спогади вже двадцятидвох літньої давності... Саме під "1 Мая" підійде. Мір, труд, май arbeit macht frei. Замість епіграфа: "Если бы захотел, я бы и без твоих удобрений рекорды ставил. Да только к чему они мне, рекорды?" -- Віктор Суворов "Освободитель" Замість другого епіграфа: "В монастыре свободно Настя могла читать хоть Троцкого, хоть Бухарина, хоть Радека. Не запрещалось. Даже рекомендовалось. И висели фотографии вождей, которые врагами оказались. Настя на Троцкого часто смотрела. В глаза портрету. А однажды на руки посмотрела. Большая фотография, спокойное лицо, свободное положение тела, руки на животе. А на руках - маникюр. Ногти товарища Троцкого длинны и ухоженны, как ногти стареющей придворной красавицы. Почему-то эти ногти Насте покоя не давали. Почему-то возненавидела она их. Предлагал товарищ Троцкий ликвидировать семью и собственность. Предлагал всех организовать в трудовые армии. Только не сказал товарищ Троцкий, кто этими трудовыми армиями будет командовать. И как-то пальцы холеные товарища Троцкого, и полированные длинные ногти под ярким красным лаком не вязались с идеей трудовых армий. Или очень даже с этой идеей вязались. Просто закрыла Настя глаза и представила себе, что есть трудовая армия..." -- Віктор Суворов "Контроль" Навмисне вживаю слово "колхоз", а не "колгосп". Бо воно як і "радянський" не притамаманне українському світогляду. Правильно буде не "радянський", а саме "совєцкій". Як кажуть в західноєвропейських мовах. ( Надворі був 1990 рік )This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/179213.html. Please comment there using OpenID. | | 11:00 am |
Гапка з городу вєщаєт.
"Це українське село двадцятирічної давнини, - зауважила Г.Герман. - На сьогодні воно ще більше знищене. Я думаю, може мало так бути, що села в Україні мали занепадати, а розростатимуться міста. Може, Україна нарешті стане міською нацією". ( pics )This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/179145.html. Please comment there using OpenID. | | Saturday, April 28th, 2012 | | 9:58 am |
Швиденько "знайшли"...
Пам'ятаєте у дописі-некролозі про Дем'янюка, я у P.S.-і писав: " Думаю оце, кого тепер народ-брехун, народ-ворюга, народ-чікатіла, народ-підарас, який масово проголосував за ґицеля у ботоксі, обере собі наступною жертвою?..." Ну ви вже, напевно, знаєте, що вже знайшли і гудять про українця з Канади. Бджоляра - шокагбенамєкаєтнам. Далі копі-пейст: --- с Демьянюком разобрались, взялись теперь за Катрюка. Сегодня в моем любимом сообществе Memory at War forum И.Качановский, на которого так любит ссылаться наш Углич, разродился серией записей. казалось бы, причем тут Хатынь к антисемитизму? цитата: Друзья Центра Симона Визенталя привезли в Оттаву четырех выживших в Холокосте евреев, чтобы призвать министров принять меры в отношении Владимира Kaтрюка после того как всплыли новые доказательства о причастности 90-летнего жителя Квебека в резни жителей Восточной Европы во время войны. www.cbc.ca/news/canada/montreal/story/20 12/04/26/alleged-war-criminal-que-beekee per.html?cmp=rss Недавно обнаруженное доказательство, хотя несколько сомнительное, потому что было записано в 1970-ых в сомнительной системе суда Советского периода, однако получено от нескольких источников, включая людей, служивших в полиции с Катрюком. www.montrealgazette.com/news/Quebecer+im plicated+Khatyn+massacre/6520094/story.h tml Доказательства, которые якобы всплыли, находятся в статье Per Anders Rudling о Хатыни и 118 батальоне, в которой автор на голубом глазу заявляет о том, что множество источников показывает, что Буковинский Курень принимал участие в расстреле евреев в Бабином Яру, и при этом из всего множества не привел ни одной ссылки. hgs.oxfordjournals.org/content/26/1/29.a bstract?keytype=ref&ijkey=EgJ9aWWh7oUk6fG Я так понимаю, что именно после этой статьи Центр С.Визенталя дал Катрюку 4-е место в топ-десятке разыскиваемых!!! нацистских преступников. Организация С.Визенталя безусловно заслуживает всяческого уважения. Однако Организации часто как люди - Переживают свою собственную полезность... ну и Дюков уже тут как тут))) a-dyukov.livejournal.com/1147646.html?st yle=mine#comments --- ДжерелоБуде дуже цікаво, якщо цей дідок, Катрюк. Візьме та й помре. Просто, від старості. Не дійшовши до "суду". P.S. Цікаво спостерігати, як уся ця "антіфашисская" кацапопубліка, яка радісно верещала, спостерігаючи, як Каддафі мочить свій народ, аби не втратити владу, тепер радісно верещить "поімкє" нового "укронацика". Народ-підарас, одним словом. This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/178803.html. Please comment there using OpenID. | | 9:21 am |
| | Wednesday, April 25th, 2012 | | 9:20 am |
Особливості EOS-1. :)
Це моя кохана EOS-1. :) Моя перша справжня камера. Звісно були у мене і "Смєна 8М", і "ФЕД 5С", і "Зеніт ЕТ", але то все не те... Потім з'явилася у мене EOS-650. Вона і зараз у мене є, я її теж люблю, зрідка використовую. Але до неї є зауваження: у 650-х (а це перша електрофокусна камера у світі - 1987 рік) затвор недопрацьований. Коли на сонці тіло нагріваєтсья, то при спрацьовуванні затвора з механізму на пелюстки падають бризки мастила. Потім восени похолодає, мастило тужавіє і пелюстки злипаються. Треба обережно мити спиртом, що я і роблю. Але EOS-и першої, тобто вищої ланки - це щось неймовірне. Хоч я й "проапгрейдився" на EOS-1N, та все ж ніжно люблю свою просто "Одиничку". :) ( Далі... :) )This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/178303.html. Please comment there using OpenID. | | Sunday, April 22nd, 2012 | | 9:17 pm |
Промова Брейвіка перед Суддями.
Узяв переклад у Боживу, і після невеличкої вичитки та редагування пощу його у себе. **************************************** **************************************** **** Я стою тут, як представник норвезького, європейського, антикомуністичного та антиісламського опозиційного руху: Норвезько-Європейський Рух Опору. А так само, як представник Тамплієрів. Я промовляю від імені багатьох норвежців, скандинавів, європейців, які не хочуть бути позбавлені своїх прав, як корінного етносу, не хочуть бути позбавлені культурних та територіальних прав. Норвезькі ЗМІ, прокуратура стверджували і продовжують стверджувати, що причини, з яких я провів свою акцію самозахисту 22/7 криються в моїй особистості. Неодноразово писалося, що мої дії були абсолютною випадковістю, що я жалюгідний і злісний невдаха, який не має ніяких цілей, ніякої гідності і якому зовсім не можна довіряти … Так само, неодноразово говорилося, що я брехун, що я аморальний тип, божевільний, що мене треба ізолювати, як втім і інших націоналістів і консерваторів у Норвегії. Вони намагалися сказати, що я втратив роботу, що в мене комплекси, що я взагалі ні з ким не контактував, що я жорстока і божевільна людина, що цим вчинком мав намір привернути увагу до своєї персони. ЗМІ та прокуратура стверджували, що я хворий нарцисизмом, що я антисоціальний психопат, що я страждаю від різних фобій, які й привели мене до такого кроку. Більше того, дійшло до того, що про мене написали, що між мною і моєю матір’ю був інцест, що я жалюгідний убивця дітей, хоча мною не була застрелена жодна людина молодша чотирнадцяти років, стверджували також ті самі ЗМІ, що я гомосексуаліст, педофіл, боягуз, некрофіл расист і соціопат. Фашист, нацист, сіоніст і анархіст одночасно. Дійшло навіть до того, що ЗМІ стверджували, що мій IQ нижче 80 пунктів…. ( Читати повністю. Багацько літер. )This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/177972.html. Please comment there using OpenID. | | Sunday, April 15th, 2012 | | 3:34 pm |
Вітаю усіх, хто розуміє.
 "А тепер каже їм хто має гаманця чи кредитку, нехай візьме, теж і заплічника для набоїв; хто ж не має того, нехай продасть одіж свою, та й купить Ремінгтона." Луки 22:36 (адаптація на сучасну by L.V.) Людина, яка непідробно, щиро, відверто була - Вільна Духом, і Яка не має нічого спільного з тим вертепом, що творитсья щовесни у розсадниках сатанізму, що звуть себе церквами. Амінь. This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/177706.html. Please comment there using OpenID. | | Friday, April 13th, 2012 | | 9:17 am |
| | Thursday, April 12th, 2012 | | 6:07 pm |
Свободу Wкраїнам!
Настав час, коли Астраханська Wкраїна згадала свою дійсну історію, а не накинуту їй московськими гнобителями, які самі отримували ярлики у Золотій Орді і гнобили Астраханську Wкраїну податками та кріпосним правом, що успадкували від ханства. Незабаром Астраханська Wкраїна відійде від Московії і повернеться до Русі, Русі-Wкраїн, як колись було у вік великих трудів Великого Святослава Хоробре. Меч Святослава нещодавно прокинувшись після тисячорічного сну, повернувся до світу людей і зараз закликає усіх пригноблених московськими гнобителями на боротьбу. Свободу Астраханській Wкраїні! Свободу Новугороду! Свободу Заліській Wкраїні - братове, скидайте кайдани московських намісників Золотої Орди - повертайтеся, Wкраїни, до Русі Київської! Настало время, когда Астраханская Украина воспомнила свою настоящую историю, а не навязанную ей московскими поработителями, которые получали ярлыки у Золотой Орды и гнобили ее Астраханскую Украину податями и крепосным правом, унаследованым от ханов. Вскоре Астраханская Украина отойдет от Московщины и возвратится ко Руси, Руси-Украин как когда-то в век великих походов Великого Святослава Хоробре. Меч Святослава, недавно проснулся после тысячелетнего сна и вернулся в мир людей и теперь созывает всех угнетенных московскими окупантами на борьбу. Свободу Астраханской Украине! Свободу Новугороду! свободу Залесской Украине - братья сбрасывайте оковы московских намесников Золотой Орды - возвращайтесь, Украины, в лоно Руси Киевской! SRCThis entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/177203.html. Please comment there using OpenID. | | Monday, April 9th, 2012 | | 11:21 pm |
Шекспірівське.
Колись ще у 1994-му, в Університеті нам дали завдання напистати про якогось письменника тієї мови, яку ми вивчаємо. Я, звісно, банально обрав "Потрясателя Підлоги" - Шейкспіра. Знайшов літературу - Університетська ЦНБ досить таки багата - повивчав про сонети та про таємничу "Смагляву панянку". Навіть наша літня вчителька того не знала, шо накопав я... А куди я подів той свій реферат - і не згадаю нажаль... ( Ще тоді, )This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/176971.html. Please comment there using OpenID. | | Sunday, April 8th, 2012 | | 10:32 pm |
Щодо покращувань...
Черговий видатний успіх наших покращувачів життя вже сьогодні. Сьогодні у "Сільпо", бачив гору редиски у кульочках. Виробництво Ізраїль. Дякуємо нашим покращувачам да таке істотне покращення. Вже редиску везти до України з Ізраїлю. Такого не було навіть при Кучмі, не кажу вже про Ющенка... Оце покращення так усім покращенням покращення. Шоб ви, кровосісі, та повиздихали до останнього в вашому роду. This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/176880.html. Please comment there using OpenID. | | 1:11 am |
Престольная ода
До цієї теми... Московия нуждается в сочувствии. Ей не суждено повзрослеть. Она обречена пожизненно оставаться неуравновешенным подростком, которому не терпится быть значимым. Ее отношения с Киевом — это типичный конфликт капризного малолетки с терпеливым родителем. Каждый московит на клеточном уровне помнит о своем происхождении, и его любовь к Малороссии больно переплетается с претензией на место хозяина в родительском доме. Как и всякий жаждущий взрослости ребенок, Московия примеряла мамину бижутерию, пробовала косметику, облачалась в отцовские одежды, хвасталась его старыми наградами и воровала в пыльном кабинете запретные книги с картинками. Любой психолог знает, что это нормальное явление. Когда человек хочет быть на кого-то похожим, он начинает с присвоения его личных вещей, подражает его голосу, жестам и потом уже не видит разницы между собой и объектом подражания. Стоит кому-то подчеркнуть: “Я — киевлянин”, — московит тотчас пожимает плечами и задает вопрос: “А в чем разница?” Несмотря на очевидные различия, Московия давно утратила способность их замечать. Логика и здравый смысл здесь не работают. Только глубинные образы, рефлексы и чувства. Вся история Московии — это нагромождение подростковых комплексов, погоня за несбыточной мечтой быть взрослой, уважаемой личностью, имеющей собственных детей. Игнорируя неразвитость своих детородных органов, она активно играет в “дочки-матери” со всеми, кто ее окружает. Ей тяжело смириться с мыслью, что она всего лишь часть плодовитой жизни славянской империи Киевской Руси. В понятии “великоросс” скрывается избалованный недоросль Митрофанушка, которому остро хочется чего-то очень взрослого, например женитьбы. Московия постоянно бросается в тинейджерские крайности, периодически увлекаясь иностранщиной, вызывающими, яркими аксессуарами гигантомании, спиртной бравады, суицидной демонстративностью и надругательствами над родительскими святынями, привычками и традициями. Порывы ее незрелых страстей изредка сменяются любовным экстазом и уважением родительских прав. Киевская Русь все принимает как должное, снисходительно любуясь своим буйным ребенком. Она безропотно отдавала ему все, что он просил, незаметно делала щедрые подарки и даже освоила его молодежный сленг. Когда Московии запретили безраздельно хозяйничать в родительской комнате, она вдруг ощутила дискомфорт. Дележ семейного имущества понятен ей только на уровне юридических умозаключений, но абсолютно неприемлем на уровне духовном. Правдами и неправдами она продолжает рваться в запертые апартаменты и требует к себе внимания. Но Русь хочет другого. В ее солидном возрасте воспитание несовершеннолетних —занятие утомительное и опасное. Она намеревается пожить немного для себя, покуда дом еще не сгорел от пиротехнических фантазий молодого любознательного экспериментатора. Что из этого всего выйдет? Киеву придется нести ответственность за тех, кого он создал и выкормил. Московия же будет по-прежнему стоять на его пороге и дышать в затылок перегаром. Обладание костями былинного Ильи Муромца стоит недешево. Справедливо размахивая счетами за коммунальные услуги, Московия получает некоторое удовлетворение. Но семейные дрязги — процесс бесконечный. Наследникам необходимо иметь наследство и родословные документы. Поэтому у Киева небогатый выбор. Чтобы сохранить свое достоинство, он обязан соответствовать своему легендарному прошлому. Имперский дух его престола снова должен притягивать взоры. Внезапное возрождение Киевской Руси накануне третьего тысячелетия следует воспринимать как мистический феномен, которому надлежит сыграть колоссальную роль в новой мировой истории. Этого пока никто не ощущает. Киев ведет себя глупо, скучно и безобидно. Тем не менее это всего лишь видимость. В скором времени Киевскую Русь ожидает мощный духовный взрыв. Подкрепленный диктатурой разума, он сметет все наносное и одряхлевшее. Престольный город станет генератором новых чувств, в орбиту которых будут втянуты многие европейские народы. Московия, как и прежде, будет выполнять функцию могучего спутника, покорного непреодолимой силе притяжения киевских вершин. Вопреки своему желанию нам не избавиться от предначертанной миссии. Способ, которым мы обрели независимость, отчетливо указывает, что мы не выбирали своей судьбы. Это она выбрала нас. Восстание киевской духовной империи приурочено грядущим геополитическим передвижкам, в которых ведущую роль будут играть не техногенные монстры, а энергетически планетарные центры, одним из которых является Киевская Русь. Мы не можем точно знать, как это будет происходить, но это произойдет неизбежно. И нет смысла копаться в библейских пророчествах. Вечные города не задают вопросов, они только отвечают. Пусть наши ответы терзают маленьких — это поможет им сделать открытие. http://vodichka.com.ua/library/63/This entry was originally posted at http://je-suis-la-vie.dreamwidth.org/176551.html. Please comment there using OpenID. |
[ << Previous 20 ]
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1){kind=small}
je_suis_la_vie's journal
